На основі обстеження та розподілу 32 хворих з пошкодженнями жовчних проток за класифікаціями S.M. Strasberg et al. (1995) та Stewart-Way (2003) запропоновано алгоритми діагностики та лікування біліарних пошкоджень.

С помощью анатомического исследования 57 трупов взрослых людей установлено, что ветви бедренной артерии широко анастомизируют с сосудами смежных областей. В кровоснабжении верхней трети бедренной кости существенную роль играют поднадкостничные ветви медиальной и латеральной огибающих бедренную кость артерий и восходящие поднадкостничные ветви первой прободающей бедро артерии.

На 56 черепах виявлено, що в доліхоцефалів і брахіцефалів соскоподібні випускники та сигмоподібні пазухи більші справа, у мезоцефалів - зліва.

Вивчено судини на шиї та грудях із метою реваскуляризації кишкового трансплантата у ході пластики стравоходу. Запропоновано використовувати для реваскуляризації кишкового трансплантата поверхневу артерію шиї та внутрішню грудну артерію.

За допомогою сучасних методів анатомічного дослідження вивчено послідовність макромікроскопічних та просторово-часових анатомічних перетворень складових компонентів клубово-сліпокишкового сегмента у плодів та новонароджених. Визначено стадійність формоутворення клубового сосочка.

Літературне дослідження свідчить, що відомості про анатомію судин та нервів верхньощелепної пазухи є фрагментарними та несистематизованими, що потребує подальшої наукової розробки.

Встановлено, що в перинатальному періоді онтогенезу кількість артерій дванадцятипалої кишки становить 9, підшлункової залози (ПЗ) - 11. У межах голівки ПЗ виділено 5 видів артеріальних дуг - 3 вертикальні та 2 горизонтальні. Для артерій панкреатодуоденального органокомплексу притаманними є розгалуження двох видів: віялоподібне розгалуження шлунково-дванадцятипалокишкової артерії в межах передньої поверхні голівки ПЗ; перша гілка від верхньої брижової артерії простягається коротким стовбуром, після чого віялоподібно розгалужується на передній поверхні голівки ПЗ. Для артерій тіла і хвоста ПЗ є властивими два анатомічні варіанти: селезінкова артерія простягається вздовж верхнього краю ПЗ без утворення анастомозів; формування численних анастомозів між артеріями верхнього і нижнього країв ПЗ.

Будову та синтопію каналу лицевого нерва вивчено у 58 плодів та 11 новонароджених людини. Встановлено, що кісткова стінка каналу повністю відсутня у плодів та у 81,8 % новонароджених, частково - у 18,2 % новонароджених.

Наведено анатомічні особливості кровоносних судин висхідної ободової кишки на підставі вивчення 18 препаратів новонароджених. Топографія судин висхідної ободової кишки характеризується вираженою індивідуальною мінливістю.

Проаналізовано безпосередні та віддалені результати хірургічних операцій, виконаних 123-м хворим з синдромом Марфана, ускладненого аневризмою висхідної аорти. Результати клінічних спостережень зіставлено з даними морфологічного вивчення аортальних клапанів і фрагментів аортальної стінки, видалених під час операцій. Показано морфологічні зміни функціональної неповноцінності аортальних клапанів і стінки аорти. Операцією вибору з приводу аневризми висхідної аорти й аортальної недостатності у хворих з синдромом Марфана є операція Bentall-De Bono. Авторська модифікація цієї операції є надійним засобом профілактики геморагій.

Наведено сучасні уявлення про механізми виникнення артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця та ремоделювання міокарда. Наведено методи діагностики, критерії оцінки та перспективні напрямки у вирішенні даної проблеми.

В обзоре литературы приведена история внедрения в хирургическую практику биологического рассасывающегося шовного материала. Проанализированы преимущества и недостатки различных биологических нитей, в том числе и кетгута. Предложен новый биологический шовный материал - арахнопиафил, который выгодно отличается от стандартного кетгута.

У плода 5-го місяця розвитку виявлено взаємоприлягання печінки, селезінки та клубово-сліпокишкового сегмента, а також відсутність висхідної ободової кишки.

У 5 - 8-місячних плодів людини встановлено варіанти відходження екстраорганних артерій передміхурової залози та допоміжні джерела її кровопостачання.

У 9 - 10-місячних плодів людини виявлено змішану форму кровопостачання (72 %) надниркових залоз за участю трьох груп артерій (верхніх, середніх і нижніх), рідше - аортальну (22 %) та ниркову (6 %) форми. Найбільша чисельність судин надниркових залоз властива для верхніх основних та нижніх додаткових надниркових артерій. Доведено взаємозв'язок між чисельністю основних надниркових артерій та формою залози.

Оцінено параметри тирозинового фосфорилування та регуляторної функції нейтрофілів у хворих на цукровий діабет II типу з загоєнням (n = 16) і тривалим незагоєнням (n = 13) ран стопи. Різні варіанти перебігу ранового процесу супроводжуються формуванням різних кореляційних зв'язків між активністю тирозинкіназ, тирозинфосфатаз і продукцією нейтрофілами ІЛ-1, ФНП та ІЛ-6, що віддзеркалює різний ступінь дезрегуляції внутрішньоклітинних сигнальних систем та індивідуальні особливості реактивності організму.

Наведено алгоритм виготовлення поліхромних рентгеноконтрастних корозійних препаратів судинної системи мозочка, склад ін'єкційних сумішей, послідовнiсть дій їхнього приготування.

Проаналізовано динаміку змін ендоінтоксикації, гемокоагуляційного потенціалу крові та протеолізу плазми крові в процесі використання ентеросорбції препаратом "Ентеросгель" у базовій комплексній терапії динамічної кишкової непрохідності у 50 хворих на гострий деструктивний панкреатит. Відмічено переваги та недоліки використання "Ентеросгелю" у лікуванні гострого деструктивного панкреатиту та його вплив на первинний і вторинний гемостаз та протизгортальний потенціал крові.

На матеріалі 28 спостережень розглянуто використання лазерних технологій під час операцій з приводу олігоастроцитом півкуль великого мозку. Визначено роль лазерного випромінювання в хірургії глибоких олігоастроцитом і функціонально важливих ділянок. Диференційне застосування лазерних технологій залежно від ступеня анаплазії та структури пухлини сприяє поліпшенню результатів лікування.

Зазначено, що морфологічними ознаками вікової інволюції глоткового мигдалика варто вважати зменшення розмірів і кількості лімфоїдних фолікулів, збільшення епітеліального компонента, акомодацію епітелію, який утворює додаткові відгалуження (мікрокрипти), сосочки, криброзні структури; зменшення калібру судини та їх склерозування, аж до повної облітерації.